Сто років самотності

«Сто років самотності» — це епічний роман колумбійського письменника Габріеля Гарсії Маркеса, який вперше був опублікований у 1967 році. Він розповідає історію сімейства Буендіа, що живе в вигаданому містечку Макондо. Роман охоплює сім поколінь цієї родини, переплітаючи реальність з магічним реалізмом. Кожен персонаж несе в собі унікальні риси, які відображають як особисті, так і соціальні трагедії.

Тематика самотності пронизує весь текст: кожен з героїв намагається знайти своє місце у світі, але врешті-решт стикається з ізоляцією та трагедією. Час у романі має циклічний характер, що підкреслює неминучість повторення помилок минулого. «Сто років самотності» досліджує питання влади, любові, пам’яті та родинних зв’язків, ставлячи під сумнів саму природу людського існування. Цей твір став класикою світової літератури і залишив значний слід у культурі, надихаючи численні покоління читачів.