Останнє танго в Парижі

«Останнє танго в Парижі» — це культовий фільм Бернардо Бертолуччі, що вийшов у 1972 році. У центрі сюжету — зустріч двох людей, Жана (Марлон Брандо) та Моніки (Марія Шнайдер), які випадково знайомляться в Парижі. Жан, американський вдовець, переживає важку втрату, тоді як Моніка, молода жінка, шукає своє місце в житті. Їхня зв'язок стає інтенсивним емоційним і фізичним експериментом, позначеним анонімністю та відсутністю зобов'язань.

Фільм досліджує теми втрати, самотності, пристрасті та сексуальності, пропонуючи глядачеві відверті сцени, які викликали значний резонанс у суспільстві. Бертолуччі майстерно поєднує еротику з глибокими психологічними переживаннями персонажів, створюючи атмосферу напруження та тривоги. «Останнє танго в Парижі» став знаковим твором, який викликав численні дискусії про межі мистецтва та моралі, і залишається важливим явищем у історії кінематографа.